Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Справа № 918/1875/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Бережко Є.І.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р.

у справі № 918/1875/13 Господарського суду Рівненської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія"

про стягнення заборгованості в сумі 446 082,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, а саме: 402415,21грн. основного боргу, 2442,46грн. інфляційних втрат, 24526,56грн. - 3% річних, 16698,62грн. пені.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.12.2013р. (суддя Качур А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. (судді: Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 402415,21 грн., інфляційні втрати - 2442, 46 грн., пеню в розмірі 8349,31 грн., 3% річних у розмірі 24526,56 грн. та 8 921,66грн. витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення пені в розмірі 8349,31грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення суми пені в розмірі 8349,31грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" (покупцем) укладено договір на постачання природного газу № 1 - ТКЕ/11 (Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору в обсязі вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншим споживачам, та використовуються покупцем на власні потреби та втрати.

Розділом 5 договору сторони погодили ціну за 1000 куб.м. газу, яка в подальшому змінювалась додатковою угодою.

Згідно пункту 6.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за звітним місяцем поставки (пункт 6.2 договору).

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором постачальник та покупець несуть відповідальність згідно з даним договором і чинним законодавством України; за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у пункті 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також відшкодовує понесені постачальником збитки.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2011р. до договору сторони виклали умови договору від 29.09.2011р. № 1 -ТКЕ/11 у новій редакції: назва договору "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом".

Відповідно до 1.1 нової редакції договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Постачальник передає споживачу імпортований газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, який ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується споживачем на власні потреби та втрати.

Згідно пунктів 2.6, 2.7 договору нової редакції послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору; постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 3509, 0000 (три тисячі п'ятсот дев'ять гривень) грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ - 0 % (пункт 4.1 договору в новій редакції).

Пунктом 4.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або ціановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно підпункту 6.2.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Додатковою угодою № 2-1 від 26.03.2012 р. до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1-ТКЕ/11 від 29.09.2011р. сторони дійшли згоди викласти перший абзац пункту 4.5 договору в наступній редакції: "Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно".

На виконання умов договору Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" у період з жовтня 2011року по квітень 2012 року за відповідними актами - приймання передачі був поставлений відповідачеві природний газ на суму 6011959, 88грн. Відповідач оплатив за отриманий природний газ лише в сумі 5367100,06грн., в результаті чого утворився борг у розмірі 644859,82грн.

24 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (первісний кредитор) укладено договір №14/6060/12 про відступлення права вимоги. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор, приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Дубнокомуненергія" за договором на постачання природного газу № 1-ТКЕ/11 від 29.09.2011р. у сумі 644859,82грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пункті 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором. Новому кредитору передані всі необхідні документи та повідомлено відповідача - боржника про нового кредитора.

Після заміни кредитора відповідачем сплачено ще 242444,61грн., залишок боргу склав 402415,21грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати позивачем було нараховано 2442,46грн. інфляційних втрат, 24526,56грн. - 3% річних, 16698,62грн. пені, розрахунок яких перевірений судами попередніх інстанцій та визнаний правильним. Разом з тим, відповідачем подано клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 8349,31грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі, стягнувши з відповідача на користь позивача суми боргу, пені, річних та інфляційних втрат у вказаних вище розмірах.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. у справі №918/1875/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.